Не про танки 2, або чи може Україна перемогти зараз?

Незважаючи на назву – спочатку про танки…

Журнал Spiegel нещодавно вийшов з красномовним запитанням «kann die ukraine jetzt siegen?» (чи може Україна перемогти зараз?), маючи на увазі позитивне вирішення питання про поставку важких танків для ЗСУ країнами антипутінської коаліції. Зможе! Тим більше, що танки – це лише підтвердження намірів партнерів допомагати Україні незважаючи на будь-які путінські «червоні лінії», пише у своєму блозі на Цензор.нет політолог Юрій Федоренко.

Українці ніколи не підкоряться окупанту. З танками чи без, вибору в нас немає. Лише перемога. І ми переможемо. Це не пусте вихваляння чи бравада. Це єдина умова продовження нашого українського життя, існування самої української нації. Росія не зупиниться, поки нас не знищить докорінно. Тому ми повинні її знищити першими.

Самим своїм існуванням сучасна росія поставила ультиматум не тільки Україні, а й усьому навколишньому світу. Або — росія, або — мир, спокій та розвиток людства. Принаймні, тієї частини цивілізації, що реально відповідає критеріям загальноцивілізаційних цінностей. Нажаль, колонізація Марса поки що залишається лише фантастичною мрією і відправити росіян на «червону планету» не вийде. Тому слід розуміти, що перемогти росію, очистивши від окупантів українську землю — це лише відтермінування нових, краще підготованих та кривавих агресій збоку варварів ХХІ століття.

Сподівання Західної спільноти на санкційну облогу, в якій опинилася росія, і на те, що «залізна завіса» надасть розуму громадянському суспільству росії та підштовхне до активних дій всередині країни, поки що не справджуються. Поодинокі пікети та квіти біля пам’ятників видатним українцям – то крапля в океані загальної ненависті та руйнівної заздрості росіян до всього гарного та світлого. Статистична похибка, на яку навіть у кремлі не звертають уваги, розуміючи, що на 140 мільйонів оболванених навіть 100 тисяч незгодних з шляхом у прірву, але розпорошених по величезній території – то «ні про що». Та й немає на росії тих 100 тисяч. Із такої «іскри» ніколи не «возгорітся пламя». Росія у сучасному її стані ніколи не підніметься проти Зла, бо вона сама і є Зло.

Путіну вдалося завершити процес мутації росіян, який століттями знищував їхню совість – суд розуму, що у відповідний момент наказує людині чинити добро й уникати зла. У позбавлених власного розуму судити нічим. Весь «новий» розум росіян спрямований лише на те, щоб збільшити ареал свого існування, перетворивши барвистий навколишній світ на похмурі болота. Будь яка ізоляція лише поглиблює сутінки на росії, посилюючи симптоми соціальної фотофобії практично втраченої для людства нації.

Дуже важко відповісти на запитання «що робити?» стосовно до росії. Стовідсотково, що не те, про що знову говорять Шольц з Макроном. Ніякі діалоги чи перемовини з путінським режимом неможливі. Будь-яке послаблення тиску на ворога лише надасть йому можливість набрати більше сили, що абсолютно неприпустимо заради спільного світового майбутнього. Танки, літаки, ракети повинні не дати заразі оговтатися. Росію потрібно злякати. І не тільки Бєлгород чи Курськ. Росія повинна прострілюватися навскрізь, «от москвы до самых до окраин, с южных гор до северных морей». Щоб хвора нація тремтіла від постійного страху за власне, навіть нехай і нікчемне, життя. Не за життя своїх дітей, братів, чоловіків, на яке всім начхати, та яке «прості росіяни» залюбки міняють на «ладу гранту», а за особисте, своє, життя кожного з тих, хто зараз мріє про світове панування та власну історичну велич!

Чи зупинить це росію? Ні. Поки у гідри є кремлівська «голова», слизьке «тіло» біде робити те, що йому наказують схиблені мізки. Тому фізичне усунення путінської верхівки абсолютно необхідне для того, щоб ввести росію у стан «штучної коми». Можливо тоді на перше місце у тупих некерованих головах вийде страх, що змусить «тіло» шукати вихід із критичної ситуації. Без путінської «вертикалі влади», росія, що насаджена на цю «вертикаль», як на осиковий кілок, розвалиться на частини і втратить хворобливі фантазії що до своєї «величі». Такі «окремі частини», ставши «самостійними організмами» скоріше усвідомлять необхідність дотримання принципів совісті та моралі для власного існування.

Будь-які інші варіанти розвитку подій – перемовини, затягування війни, дипломатичні ігрища та пусті обіцянки — підуть «на руку» лише агресору. І врешті решт все завершиться трагедією всієї цивілізації, яку покриє хмара смороду з кремлівських боліт.